саунд

Немов брудне дзеркало нічного клубу, трек відображає найпотворніші та найпривабливіші сторони людської плоті. У ньому липка спека, дим чужих тіл і безглузда бравада, за якою чується голод не за коханням, а за підтвердженням, що хоч щось ще можна відчувати. Все звучить як сповідь, записана на диктофон після трьох діб без сну: уривки фраз, нервовий сміх, ніби герой сам не вірить у власну могутність, але все одно продовжує палити себе та інших. Огида та задоволення переплітаються в танці, де крок убік — і вже не зрозуміло, хто жертва, а хто кат.