Опис
Горе, виявляється, не буря – скоріше вітер, який гуляє, де захоче. Спочатку збиває з ніг, потім раптом вчить дихати рівніше. Тут не плачуть у подушку – тут садять сад зі спогадів, поливають вдячністю і чекають, коли виросте щось тепле з найхолоднішого місця всередині. Біль не ховають, його перетворюють на музику, на світло, на тихе «дякую» тим, кого більше немає поруч. І здається, що втрата не краде любов – вона просто робить її вічною, у кожному подиху, у кожній ноті, у словах: «Благослови, Господи, душу мою».
Текст і переклад
Оригінал
Grief is such a windy road.
You can try to keep it steady, but it moves when it gets ready.
They say it's love without a home.
'Cause it hurts to feel the distance, to speak of you in past tense.
I could let my heart grow bitter and cold.
But I will bless the Lord, oh my soul.
Oh, what a miracle.
Where I used to grow resentment is a garden of redemption.
And now I'm living off the seeds you've sown.
And this fruit will never wither.
Your legacy forever etched in stone.
Yeah, it's in my bones.
I will bless the Lord, oh my soul.
Oh my soul. Ooh.
I bless the
Lord, oh my soul. Ooh.
I will bless the Lord, oh my soul.
Yeah. Bless the Lord, oh my soul.
Oh. I will bless the Lord, bless the Lord.
When I'm on my face, on my lowest day, and I start to question.
When it's time to lay flowers on the grave, I'm still gon' bless Him.
Because amazing grace came and made a way for the lost and wretched.
So when I'm old and gray, past my golden days, I'm still gon' bless the Son of suffering, Lord of hosts.
I know you'll welcome me, my Father, with the sound of joy and laughter.
My grieving heart is filled with hope.
For the day we're back together, with a song we'll sing forever. This
I know, it won't get old.
Singing, "Bless the Lord, oh my soul. "
And we'll take a stroll on the streets of gold.
Singing, "Bless the Lord, oh my soul. "
Переклад українською
Горе така вітряна дорога.
Ви можете спробувати тримати його нерухомим, але він рухається, коли буде готовий.
Кажуть, що це любов без дому.
Бо боляче відчувати відстань, говорити про тебе в минулому часі.
Я міг дозволити своєму серцю стати гірким і холодним.
Але я, душе моя, Господа благословлю.
Ой, яке диво.
Там, де я звик вирощувати образу, - це сад спокути.
А тепер я живу за рахунок насіння, яке ти посіяв.
І цей плід ніколи не зів'яне.
Ваша спадщина назавжди вкарбована в камені.
Так, це в моїх кістках.
Благословлю Господа, душе моя.
О душа моя. Ох
Я благословляю
Господи, о душе моя. Ох
Благословлю Господа, душе моя.
так Благослови, душе моя, Господа.
ох Благословлю Господа, благословлю Господа.
Коли я на обличчі, у свій найгірший день, я починаю запитувати.
Коли прийде час класти квіти на могилу, я все одно благословлю Його.
Тому що дивовижна благодать прийшла і відкрила шлях для заблудлих і нещасних.
Тож коли я постарію й посивію, коли минемо золоті дні, я все ще буду благословляти Сина страждання, Господа сил.
Я знаю, що ти зустрінеш мене, мій Батьку, звуками радості та сміху.
Моє скорботне серце сповнене надії.
За день, коли ми знову разом, з піснею, яку ми будемо співати вічно. Це
Я знаю, воно не застаріє.
Спів "Благослови, душе моя, Господа".
А ми прогуляємося золотими вулицями.
Спів "Благослови, душе моя, Господа".