winter

Двадцять вісім – начебто ще молодість, але вже з легким похміллям від усіх «пора б» і «треба». Повернення додому під ранок, сигарета на ходу, телефон у руці – і це дивне відчуття, що життя йде, але не факт, що в потрібному напрямку. Все ніби нормально: друзі, вечірки, робота, жарти. Тільки всередині тихо дзвенить: «А це взагалі те, заради чого все було?». Покоління, яке звикло посміхатися в камеру і відкладати дорослішання на завтра. І ось – двадцять вісім, і замість кризи середнього віку приходить її м'який трейлер: трохи смутку, трохи втоми та одна думка, що липне до неба як дим – «невже так все і буде?»