Kilka Gwiazdek

Грубувата записка з теплим усмішкою - вулиці, де честь важливіша за кількість підписників, а кишені віддають перевагу повазі. Тут звук – як шрам на долоні: хриплуватий, чесний, з запахом розбитого скла та нічних черг; рядки біжать ніби короткі помітки в щоденнику про те, що життя вчить платити за все своїм. Культура «не йти на компроміс» проглядається крізь кожну фразу, але в цій же впертості чується й турбота про своїх: якщо брат голодний – поруч тарілка і кулак на захист. Іронія спокійно посміхається з миттєвої розкоші – лайки не замінять поваги, а «карма» тут звучить як ремарка до реальності, від якої не втечеш. Вокал ніби перераховує старі рахунки і складає їх у мелодію-відповідь: просто, жорстко, по-своєму чесно. Відчуття – це не розповідь героя, а замітка про світ, де вуличний кодекс і людська тепла жорстокість живуть поруч, і все це під ритм, який не прощає фальші.