Більше пісень від Łukasz Zagrobelny
Опис
У цьому є щось від втомленого героїзму – коли біжиш не заради медалі, а просто щоб не впасти. Світ, здається, здався раніше, ніж ти. Але ти все одно в грі, навіть якщо правила давно стерлися, а нагорода – це лише можливість не розчинитися в сірих буднях. Слова звучать як тихий тост за тих, хто не опускає рук, навіть якщо вже не знає, заради чого. За тих, хто все ще тримає дім з порожнечі та збирає себе з відлуння старих пісень. Тому що поки чути ритм – хоч і прозаїчних днів – життя все ще танцює. Нехай і кульгава.
Текст і переклад
Оригінал
Goniąc za szczęściem wciąż biegłaś pod prąd.
Nie chciałaś słuchać, gdy los szeptał stop. Nie poddałaś się.
Chciałaś być w tej grze.
Gdy proza życia zepchnęła cię w cień.
Zbledły marzenia, oddalił się cel. Nie poddałaś się.
Ciągle byłaś w grze.
Dłonie zbyt słabe, by zatrzymać świat.
Milczące ściany i pustka bez dna.
Choć gasły światła, czas zmierzchu połączył nas.
Rytm prozaicznych dni.
Taniec niezwykłych chwil.
Misternie tkany plan rozpadał się.
Porwał cię losu nurt.
Bez pytań, mimo prób.
Było cię coraz mniej.
Mnie pewnie też.
Wciąż szukam śladów, gdzie zniknął twój śmiech.
Składam na nowo dom z pustych miejsc.
Choć niezłomny czas swoją partię gra.
Wiatr zabrał szepty zmęczonych dni.
Ocalił pamięć tych dobrych chwil.
Tylko wspomnień gra może cofnąć czas.
Dłonie zbyt słabe, by zatrzymać świat.
Milczące ściany i pustka bez dna. Choć gasły światła, czas zmierzchu połączył nas.
Rytm prozaicznych dni.
Taniec niezwykłych chwil.
Misternie tkany plan rozpadał się.
Porwał cię losu nurt.
Bez pytań, mimo prób.
Było cię coraz mniej.
Mnie pewnie też.
Переклад українською
У погоні за щастям ти біг проти течії.
Ти не хотів слухати, коли доля шепнула стоп. Ви не здалися.
Ви хотіли бути в цій грі.
Коли проза життя відкинула тебе в тінь.
Мрії розвіялися, мета стала далекою. Ви не здалися.
Ти все ще був у грі.
Руки надто слабкі, щоб зупинити світ.
Мовчазні стіни і бездонна порожнеча.
Незважаючи на те, що світло вже гасне, сутінки зближують нас.
Ритм прозаїчних днів.
Танець надзвичайних моментів.
Хитро сплетений план руйнувався.
Вас понесло течією долі.
Немає питань, незважаючи на спроби.
Вас було все менше і менше.
Я теж, мабуть.
Я все ще шукаю сліди, де зник твій сміх.
Перебудовую будинок з порожніх місць.
Незважаючи на те, що він непохитний, він постійно виконує свою роль.
Вітер відніс шепіт втомлених днів.
Він зберіг пам'ять про ті добрі моменти.
Тільки гра на спогади може повернути час назад.
Руки надто слабкі, щоб зупинити світ.
Мовчазні стіни і бездонна порожнеча. Незважаючи на те, що світло вже гасне, сутінки зближують нас.
Ритм прозаїчних днів.
Танець надзвичайних моментів.
Хитро сплетений план руйнувався.
Вас понесло течією долі.
Немає питань, незважаючи на спроби.
Вас було все менше і менше.
Я теж, мабуть.