gece boyu

П'ята ранку – саме та година, коли все здається можливим і водночас безглуздим. Місто ще не прокинулося, але всередині вже шумить – не кофеїном, а залишками чужої шкіри на пам'яті. Там, де пристрасть прикидається коханням, а самотність робить вигляд, що їй весело. У повітрі – запах безсоння, надто гучний для тиші спальні. Все просто: тіло шукає забуття, серце – виправдання, а ранок, як завжди, знаходить обох в одному ліжку з почуттям провини та солодкого передозування.