Більше пісень від Funambulista
Опис
Пахне пилом з футбольного поля та жуйкою за одну песету. Навколо все просте, чесне і трохи пошарпане – як старі кеди, що пережили не одну бійку та перерву. Колись усі вірили, що майбутнє – наше, і правда лежала біля ніг, поки не підмінилася іпотекою, кризами та безсонними ночами. Але дивна річ – чим більше років, тим менше страху. Броня хоч і в подряпинах, але тримає. І в кожному ударі серця все ще чується те саме «1982» – коли здавалося, що весь світ попереду. Тільки тепер це вже не мрія, а пам'ять, яку носять як медаль – потерту, але рідну.
Текст і переклад
Оригінал
Las rodillas marcadas de tanto jugar por el suelo.
Nuestros padres luchando por darnos un mundo mejor.
Mi país sacudiéndose tiempos oscuros del pelo.
Chicles de peseta al salir de la escuela y las tardes al sol.
Uno nueve ochenta y dos, el futuro a nuestros pies.
Somos la generación que nació para vencer.
Luego todo se torció, terminamos de crecer.
La burbuja reventó, todos contra la pared.
Pasamos noches en blanco, crisis que nunca acababan.
Fuimos perdiendo los sueños, se hizo de piedra la almohada.
Ahora ya somos eternos, ahora ya nadie nos para.
Somos los héroes que han vuelto con la armadura gastada.
Luego fuimos creciendo y cayeron promesas al suelo.
Nos fuimos lamiendo la herida, tuvimos que echarle valor.
Con los pies en el barro se aprende de qué va la vida.
Y te haces más fuerte, no queda otra opción.
Pasamos noches en blanco, crisis que nunca acababan.
Fuimos perdiendo los sueños, se hizo de piedra la almohada.
Ahora ya somos eternos, ahora ya nadie nos para.
Somos los héroes que han vuelto con la armadura gastada.
Uno nueve ochenta y dos, el futuro a nuestros pies.
Somos la generación que nació para vencer.
Uno nueve ochenta y dos, terminamos de crecer.
La burbuja reventó, todos contra la pared.
Переклад українською
Коліна помітили від такої гри на землі.
Наші батьки борються, щоб дати нам кращий світ.
Моя країна витрушує з волосся темні часи.
Пезета гумка після школи та після обіду на сонці.
Один дев'ятсот вісімдесят другий, майбутнє біля наших ніг.
Ми покоління, яке народилося, щоб перемагати.
Потім все пішло не так, ми закінчили рости.
Бульбашка лопнула, всі впритул до стіни.
Ми провели безсонні ночі, кризи, які ніколи не закінчувалися.
Ми втрачали мрії, подушка стала кам'яною.
Тепер ми вічні, тепер нас ніхто не зупиняє.
Ми герої, які повернулися в поношених обладунках.
Потім ми виросли, і обіцянки впали на землю.
Ми пішли, зализуючи рану, треба було надати їй мужності.
Потрапивши ногами в багнюку, ти дізнаєшся, що таке життя.
А ти стаєш сильнішим, іншого виходу немає.
Ми провели безсонні ночі, кризи, які ніколи не закінчувалися.
Ми втрачали мрії, подушка стала кам'яною.
Тепер ми вічні, тепер нас ніхто не зупиняє.
Ми герої, які повернулися в поношених обладунках.
Один дев'ятсот вісімдесят другий, майбутнє біля наших ніг.
Ми покоління, яке народилося, щоб перемагати.
Одна дев'ять вісімдесят друга ми закінчили рости.
Бульбашка лопнула, всі впритул до стіни.