Більше пісень від TARABAROVA
Більше пісень від Злата Іванів
Опис
Наче ранкове світло зазирнуло в мамину скриньку - м'яко, обережно, з любов'ю. Там лежить намисто, де кожна намистина – спогад, порада, добре слово, яке зігріває навіть тоді, коли навколо холодно. У цьому звучанні є щось від стародавнього обряду – ніби надягаєш не просто прикрасу, а зв'язок з корінням, з тими, хто співав, молився і вірив до тебе. Пісня розпускається, як гілка після дощу – прозора, чиста, трохи чарівна. І хочеться вірити, що десь серед намистин долі вже чекає своя – та сама, добра. Не куплена, не знайдена, а просто відчута, коли серце стає тихим.
Текст і переклад
Оригінал
Мамине намисто одягну і до неба руки простягну.
Мамине намисто, щоб цвіла доля моя, доля моя.
Ой там з кольорів барвистих кожному із нас складає доля намисто.
Ой там різні намистинки, різні шляхи, одно цілого частинки.
На на на на на, хай я, намистинка доброти. А яку візьмеш ти?
На а а а, хай я, доля щоб моя цвіла й я.
Мамине намисто одягну і до неба руки простягну.
Мамине намисто, щоб цвіла доля моя, доля, доля моя.
Мамине намисто одягну і до неба руки простягну.
Мамине намисто, щоб цвіла доля моя.
Ой там червні коралі розкажуть мені, чи будуть світлими далі.
-Ой там. . . -Життя як намисто.
Обираєш ти для твого -серця місце.
-На а а а, хай я, -намистинка доброти. А яку візьмеш ти?
-На на на на на, хай я, доля щоб моя цвіла й я.
Мамине намисто одягну і до неба руки простягну.
Мамине намисто, щоб цвіла доля моя, доля, доля моя.
Мамине намисто одягну і до неба руки простягну.
Мамине намисто, щоб цвіла доля моя.
В кожній сльозі після дощу -най проросте життя, прошу.
-Най розцвіте земля моя, а з -нею я, а з нею я.
-В кожній сльозі після дощу най проросте життя, прошу.
Най розцвіте земля моя, а з нею я, а з нею я.
Намисто, мамине намисто, мамине.
Мамине намисто одягну і до неба руки простягну.
Мамине намисто, щоб цвіла доля моя, доля, доля моя.
Мамине намисто.