If We Let Go

Іноді звучить ніби подих між снами. Слова - як сповідь, яку шепочуть крізь вечірню імлу, не чекаючи відповіді. Все ніби затоплено - не водою, а відчуттями: чи то туга, чи то полегшення, чи то спогад, який ніяк не хоче розчинитися. Музика повільно зростає, ніби хтось відпускає те, що давно тримав - до тремтіння в пальцях. Ніяких гучних драм, тільки внутрішній землетрус, який на поверхні виражається одним словом: «тепло». Але не затишне, а таке, від якого серце стискається - як від жару в грудях перед тим, як розплакатися. І поки звучить «Heat. Heat. Heat.», здається, що це не звук, а пульс, який намагається сказати більше, ніж можливо в словах.