Root of all Evil

Світ розповзається по швах, як светр після невдалого прання – наче той самий, а форму вже не тримає. У грудях свербить дивне відчуття – десь між покаянням і жагою до ще одного ковтка того, що руйнує. Все звучить ніби сповідь, сказана не в церкві, а на танцполі під неоновими відблисками, де святі та грішники стоять в одній черзі за спасінням. Тут і біль від втрати, і спокуса знову сунути пальці в розетку, аби відчути, що живий. Гріх, провина, алкоголь – все сплелося в один пульсуючий акорд. І, можливо, саме в цьому хаосі й ховається дивне щастя – таке, за яке потім обов'язково доведеться каятися, але спочатку хочеться просто танцювати.