Fingo&Spingo

Ніби весь світ стиснув кулаки і зробив вигляд, що все під контролем. Обличчя рівне, голос - без тремтіння, лише пальці зрадницьки відбивають ритм по стегну, ніби вистукують код тривоги. У повітрі запах заліза та адреналіну, де страх прикидається мужністю, а втома – просто поганим освітленням. Всі роблять вигляд, що тримаються. Що так і треба – фальшиво, але впевнено. Десь між голкою та мікрофоном, між обов'язком та вигоранням ховається та сама межа. Коли вже не знаєш, що рухає - віра, злість чи звичка виживати. Але все одно продовжуєш. Тому що не можна впасти першим, коли за спиною черга тих, хто чекає, що ти витримаєш. І так, можливо, ніч і не підкаже відповідь, зате чесно покаже – хто фінгує, а хто справді спингує.