Anugerah Terindah

Є щось зворушливе в цій простоті – коли людина, не будучи героєм мелодрам і не читаючи Коельо вечорами, раптом вирішує: «А спробую бути щасливим». Не ідеальним, не з пафосом, а просто – люблячим. Ось і звучить тут зізнання, наче трохи невпевнене, але до мурашок щире. Кожен рядок – ніби крок через власні сумніви: «чи гідний», «чи потрібен», «чи впораюся». Але далі вмикається те саме внутрішнє «ну і гаразд, ризикну», і починається тепла людська сміливість. Та, що не кричить, а співає – тремтячим голосом, але з відкритим серцем. Музика обіймає так, як вміє тільки любов, коли не обіцяє зірок, а просто каже: «я постараюся». І цього, здається, вже достатньо, щоб світ став трохи м'якшим.