YEH!

Пульс міста в кишені - гроші дзвенять голосніше, ніж совість, і це майже хвалькувато-невинно. Тут і віза платина, і політ на ракеті замість літака, і відчуття, що світ - це сцена, а кожен дивиться на власний екран. Звучить як прогулянка по розкішному хаосу: рими стріляють, фрази пікірують в інстаграм-сторі, а самовпевненість щипає за вухо з теплою іронією.

Вокал - ніби джентльмен-розбійник: зухвало, з посмішкою, без вибачень. Навколо - тусовка, мерседеси, ребра лоску і шерехи ночі; десь між рядків миготять тіні минулого, але вони парирують під шампанське і бас. Відчуття свята на межі абсурду - і в цьому затишок: жити голосно, жартувати гостро і залишатися недоступним для скарги.