Мастер

Запах фарби і шампуню, телефон в руках і невелике прохання - «трохи коротше, сантиметр». Відчуття, що поруч нормальний майстер, довіра як невидима хустка: можна розслабитися і гортати стрічку. Салон як маленька сцена, де очікується простий акт оновлення - нова довжина, свіжий колір, маленька перемога над сірими буднями.

Дзеркало ж раптово видало сюрприз в жанрі абсурдної трагікомедії: замість легкого коригування - обрізано наполовину і пофарбовано так, ніби волоссю влаштували самостійну кар'єру. Якийсь комічний монстр у відображенні, і витончене прохання перетворилося на мат і недовіру. Діалог між клієнтом і майстром - коротка вистава непорозуміння, де спокійна інтонація стикається з нахабством рахунку і вимогою розплати за чужу помилку.

Конфлікт розгорається швидко і стає майже карикатурним: біль, обурення, імпульсивна відсіч і прагнення втішитись кавою і шоколадом - старі добрі препарати проти невдалої зачіски. Вся сцена пахне іронією і легкою драмою, як запис у щоденнику з позначкою «іноді світ ламається на сантиметри». І десь між злістю і сміхом залишається тепло від думки, що світ продовжить крутитися, а наступного дня трюк з волоссям можна буде згадати як епізод - неприємний, але вже з ноткою абсурду.