Текст і переклад
Оригінал
Не залишай на мене сміття, я його забуду винести. Плавно танцюй, як прагне душа.
Головне це вивести чергову нову головну біль, черговий нерівномірний настрій, новину про черговий бій. Вивести, щоб потім хвастатись.
Я паспорт, на якому написано, звідки я. Пашмарна погода знову нізвідкіля.
Сонце ж було тільки що. Що за плагіат? Лондону погоди дзвонить телефонна лінія.
Алло, мені треба клініка, що натягне на мій фейс приємну міміку.
Я відкрию вдома філіал насолоди і замаханості. І тебе запрошу, залітай!
Все моє життя ховаю щастя по кутам.
Де шукати, не питай, бо я забув сам.
Все моє життя ховаю щастя по кутам.
Де шукати, не питай, бо я забув сам.
Нагадай мені за нашу зустріч, бо я точно провтикав її додати в календар. Мене тримає в русі твій ушмір.
Ти музей моїх спогадів, безцінний екземпляр. Ти противишся проханню спускатися в укриття.
Заспана навмисно, навіть як червоне небо. Ти ж не в захваті від цього. Прийми моє каяття.
Але як стане щось з тобою, я закінчуся миттєво.
Світи моє тіло всередині країни, що палає без упину, щоби жити ще годину.
Прагне лиш одного принести додому зміни, що дозволять знову дихати наповнені легені.
Коли навколо темно і замовкнув телефон, щоб не думати, живий чи просто пішов в озон. Визножились всі від таких дурних голов.
Але дай мені долоню, ми задихаємо знову.
Все моє життя ховаю щастя по кутам.
Де шукати, не питай, бо я забув сам.
Все моє життя ховаю щастя по кутам.
Де шукати, не питай, бо я забув сам.
Все моє життя ховаю щастя по кутам.
Де шукати, не питай, бо я забув сам.
Все моє життя ховаю щастя по кутам. Де шукати, не питай, бо я забув сам.