ЗОЛОТО

Іноді любов до міста стає чимось більшим, ніж просто спогадом про дім. Вона пропікає груди, як розплавлене золото, і перетворюється на броню. Тут - не про вулиці і двори, а про землю, де вперше падали, вставали, билися і мріяли. І тепер - стоїш за неї, бо інакше не можна.

Кожен рядок звучить не зі студії, а зсередини грудної клітки. Грубо, чесно, до тремтіння. У кожному слові - сіль на ранах, запах гару і якийсь дивний спокій, який приходить тільки після болю. Там, де колись була просто Салтівка, тепер - святиня, мати, золото. І ні блиск прикрас, ні багатство не замінять цього почуття: коли серце ниє, але гордість все одно голосніше.