Більше пісень від USTYM
Опис
Є щось гіпнотичне в спробах втекти від спогадів, які не збираються відпускати. Стираєш стару фотографію пальцем - а обличчя все одно проступає крізь подряпини. Тут тиша звучить голосніше за будь-який крик, а темрява стає не загрозою, а домом, де як і раніше чути чийсь голос, майже знайомий дотик.
Кохання в цій історії - не про ніжність, а про дивне спасіння через біль. Про те, як можна тікати тисячу разів і все одно повертатися туди, де боляче, тому що там - живе. І нехай пам'ять ріже, як скло, нехай серце б'ється в чужих руках - все одно хочеться тонути. Тому що тільки в цій глибині нарешті перестає бути страшно.
Текст і переклад
Оригінал
Я кричу в тишину чи чуєш? чи чуєш?
В безмежжі темряви лиш ти існуєш
Та чи насправді ти любиш
Бо якщо ні, чому ж рятуєш, рятуєш
Пам'ять ріже, наче з скла
Залишає шрами
Між словами й тишею
Розчиняю плани
Я би втік, та не втечу
Ти в мені назавжди
Мов примара що веде
У безкраї пастки
Чую голос твій я завжди
В сутінках печалі
Твої сльози із кришталі
В темряві розтали
Поцілуй мене вустами
Забудь усі жалі
Бо коли ти поруч мила
Тону в тобі завжди
Твоє ім'я в мені, мов ранкова тиша
Його несу собі, напевно, вже до кінця
В очах твоїх, тепла, шукаю я спасіння
Без тебе весь цей світ втрачає все значіння
У твоїх обіймах, страх мій розпливеться
Хоч хотів втекти, але усе дарма
Скільки б не ховався, пам'ять не минеться
Бо чую твій шепіт досі я мила
Тільки моє серце, в твоїх руках б'ється
Розтрощи його, якщо сильно бажа
Пробував забути, та все не вдається
Тому повернусь сюди я кожен раз
Лише ім'я прокажи
Чую голос твій я завжди
В сутінках печалі
Твої сльози із кришталі
В темряві розтали
Поцілуй мене вустами
Забудь усі жалі
Бо коли ти поруч мила
Тону в тобі завжди
Чую голос твій я завжди
В сутінках печалі
Твої сльози із кришталі
В темряві розтали