Пахнеш

Є запахи, які неможливо переплутати. Вони не з флакона і не з пральні - вони з пам'яті. Теплі, щемливі, з відтінком чогось, що вже не можна повернути. Любов, яка залишилася в повітрі, навіть коли все інше зникло. У кімнаті темно, на склі відбивається голос - трохи приглушений, трохи з іншого часу. І здається, що цей голос можна торкнутися, вдихнути, розчинитися в ньому.

Кохання тут не гучне і не парадне - воно як м'який слід на шкірі після дотику, як аромат, який неможливо вивітрити. Присмак того самого дива, за яке, здається, і варто терпіти всі інші сезони.