Grande

Іноді кохання закінчується не грюком дверей, а тихим «вже занадто пізно». І тоді починається інша битва - не з тим, хто пішов, а з самим собою. Зі спробами витягнути з грудей те, що приросло намертво, і знову навчитися дихати без чужого запаху поруч.

І все ж у цьому розриві є дивна сила. Коли замість жалю з'являється блиск в очах, а замість помсти - впевненість, що тепер ніхто не збиватиме з кроку. Шрами стають прикрасою, біль - найкращою косметикою для нової версії себе. Тому що навіть якщо серце розбили в прайм-тайм, шоу все одно триває. Тільки тепер - без зайвих акторів.