Опис
Пахне дощем, деревом і старою гітарою, яка образилася на мовчання. Все звучить ніби з кімнати, де давно не запалювали світло - тільки м'яке світло лампи і голос, просочений жалем. Музика шурхотить, як осіннє листя, і в кожному акорді - спроба повернути те літо, що пішло, не попрощавшись.
Тут плачуть не вголос, а крізь куплети: тихо, красиво, в ритмі втомленої щирості. Рок-зірка без сцени, просто людина в білих рукавичках, яка занадто давно не розмовляла з собою по-справжньому. Світ трохи перекошений, фарби потьмяніли, але навіть крізь темряву проступає світло - від тих самих «пелюсток болю», перетворених на пісню.
Текст і переклад
Оригінал
Depuis deux, trois soirs, j'parle plus à ma guitare. J'mets des gants blancs pour pas m'forcer la main.
En bon songwriter, je cherche, rêveur, à te retrouver dans un refrain.
Mais les houx boivent son temps de deuil, ont perdu toutes leurs feuilles.
La ballade a changé de parfum.
C'est une mélodie étrange passée du vert à l'orange.
L'été est un souvenir lointain.
Sur une tombe en flammes ou sous un oléoparque.
Quand ce monde s'égare, quand tu me dis : « Je pars ».
J'suis qu'un enfant qui pleure, déguisé en rockstar.
Est-ce que tu peux les voir, mes larmes sous les verres noirs?
Mes larmes sous les verres noirs.
Tu sais tous les airs, les cheveux en arrière, c'est pour pas que tu m'aimes un peu moins.
L'ivie de chanteur cherche jusqu'à pas d'heure à te retrouver dans un refrain.
Mais la paix est au cercueil, parolier fait blanche feuille entre guérisseur et assassin.
C'est une maladie étrange passée du vert à l'orange, dévisager le mystère en vain.
Sous l'emprise des arts qui s'en vont sans égard pour ce qu'on veut pouvoir, pour ce qu'on n'ose croire.
J'suis qu'un enfant qui pleure, déguisé en rockstar.
Est-ce que tu peux les voir, mes larmes sous les verres noirs?
Mes larmes sous les verres noirs.
Переклад українською
Два-три вечори я не розмовляв з гітарою. Я ношу білі рукавички, щоб не тиснути на руку.
Як хороший автор пісень, я мрійливо шукаю тебе в приспіві.
Але падуби п'ють у свій час жалоби, втративши все своє листя.
Балада змінила смак.
Це дивна мелодія, яка переходить від зеленого до оранжевого.
Літо - це далекий спогад.
На палаючій могилі або під олеопарком.
Коли цей світ збивається зі шляху, коли ти кажеш мені: «Я йду».
Я просто плачуча дитина, одягнена як рок-зірка.
Бачиш їх, мої сльози під чорними окулярами?
Мої сльози під чорними окулярами.
Ти знаєш усе, що виглядає, волосся, відкинуте назад, це не означає, що ти любиш мене трохи менше.
Плющ співака шукає, поки не встигне знайти вас у приспіві.
Але в труні мир, лірик розводить порожнечу між цілителем і вбивцею.
Це дивна хвороба, яка змінила колір із зеленого на помаранчевий, марно дивлячись на таємницю.
Під впливом мистецтва, яке минає без огляду на те, що ми хочемо робити, у що ми не сміємо вірити.
Я просто плачуча дитина, одягнена як рок-зірка.
Бачиш їх, мої сльози під чорними окулярами?
Мої сльози під чорними окулярами.