Joya - Radio

Немов космос вирішив згадати про тепло. Все пливе - звуки, дихання, межі між снами і реальністю. Десь серед зірок сидить людина на грибі, спостерігає, як розпускається квітка, і раптом впізнає в ній давнього друга - не з пам'яті, а з того дитячого світу, де чудеса не потребують доказів.

Музика ніби плавиться на сонці: повільна, в'язка, майже не відчутна, але при цьому наповнює все навколо дивною ніжністю. Це не спека, від якої ховаються, а та, в якій можна розчинитися без залишку - просто дозволивши собі нікуди не поспішати і знову відчути, як всередині прокидається життя.