Still Feel the Burn

Пахне бурбоном, тугою і чимось надто знайомим. Тим, що завжди повертається, варто тільки зробити ковток. Світло в барі м'яке, майже домашнє, але очі все одно шукають когось - не того, хто поруч, а того, хто залишився в минулому, де все ще грає та сама пісня. Склянка дзвенить об стійку, лід тане, і начебто біль повинен зникати разом з ним - але ні. Не зникає. Просто стає тихіше, як попіл після вогню. І навіть смішно: намагаєшся забути, а замість цього запам'ятовуєш ще сильніше.