La Peli

Звучить як фільм, де плівка раптово обривається - прямо в той момент, коли все мало закінчитися красиво. Голос м'який, трохи надломлений, ніби людина говорить крізь ком у горлі, але намагається зберігати гідність. У цій історії немає злості - тільки втомлене розуміння, що «назавжди» виявилося коротким, а щасливий кінець був просто помилкою сценарію.

Музика тягне за собою, як пізній вечір після розставання: нічого вже не повернути, але все ще занадто ясно пам'ятаєш, як було. Слухаєш - і відчуваєш, як жаль стає мелодією, а серце вчиться відпускати, навіть якщо не готове.