Damn

Свобода, виявляється, не пахне морем і вітром, як у кіно. Швидше - вчорашнім супом з присмаком ванни і легким відчаєм на дні кухля. Коли вже нема чого втрачати, крім власного его, і навіть героїзм здається втомливим. Простіше бути чесним, ніж сильним. Простіше визнати, що всі ці «перлини» - звичайні камінці, зате свої.

Є в цьому щось майже зворушливе: спроба не здаватися, не рятувати, не прикрашати історію заради лайків. Просто жити, як вмієш. Без обладунків, зате з ранковою нудотою від надлишку правди. І десь між жалем і полегшенням раптом розумієш - так, ось воно. Саме так і відчувається свобода. Трохи брудно, трохи боляче, зате - по-справжньому.