Cifre

Барабани йдуть неспішно і ніби поблажливо - рівний крок, в якому ховається і лиск, і приглушена загроза. Рахунок «una, două, trei» перетворюється на ритуал: не просто відлік, а манера тримати світ в порядку - гроші, жінки, «всі бродяги» - все складається в короткі, бадьорі формули, від яких і хочеться притопати ногою.

У тексті - гра з цифрами як з домашніми рахунками: іронія про борги, трохи хвастощів і важливості «фільтра» в житті, щоб не перегоріти. Звучить як порада з вулиці і одночасно як особисте правило: не давати цифрам з'їсти настрій, не перетворювати все в безглузду головоломку. Голос веде рахунок і підморгує слухачеві - то м'яко, то зухвало.

У фіналі залишається відчуття загального свята: компанійський рахунок, де кожен «одна, дві, три» - запрошення підняти келих і посміятися над сумами. Стиль теплий і трохи зухвалий, як запис у щоденнику, який хочеться перечитати перед тим, як знову вийти в місто.