Опис
Ніби повітря раптом стає густішим, теплішим - і вже не зрозуміти, від кохання це чи від хвилювання. Все навколо в відтінках лютневого сонця: трохи смутку, трохи спеки, і те саме почуття, коли навіть дихання заважає, бо в ньому - ім'я іншої людини. Кожен рядок ніби витягнутий прямо з серця, змішаний з благанням і впертою ніжністю: «нехай Бог вирішує, але нехай ти не підеш».
Це не зізнання, а заклинання мовою поцілунків і очікувань. Таке кохання, яке начебто не повинно було статися - але все одно сталося. І тепер навіть біль у ньому звучить красиво, як приспів, який ніяк не хоче закінчуватися.
Текст і переклад
Текст цієї пісні ще не додано.