La Loca

Ось вона - фінальна сцена теленовелли, де героїня не плаче, а ефектно поправляє волосся, витягує валізу і зачиняє за собою двері. На губах - помада кольору «нове життя», в голосі - втома, але з перламутровим блиском гідності. Бо якщо хтось і був «божевільним» у цій історії, то точно не вона.

Це пісня, де образа перетворюється на силу, а сльози - на глянець. Де фраза «ya no estoy tan loca» звучить не як виправдання, а як перемога. І нехай там все пропахло чужим парфумом, зате повітря тепер нарешті чисте - і в ньому пахне свободою, ранковою кавою і новими правилами гри.