Stuck

Колись все здавалося простим: сонце било в очі, місто котилося назустріч, і серце вірило, що літо можна законсервувати в нескінченних розмовах по телефону. Просто залишитися на лінії, поки не засне подих у трубці. Поки не розчиниться тривога, що раптом хтось піде, а ти залишишся один - в кімнаті, де пахне спекою і спогадами.

Тут немає гучних зізнань, тільки тиха паніка від думки, що зв'язок обірветься. Що доведеться навчитися дихати без того, хто був твоїм повітрям. Але не виходить - все одно тримаєшся, як ніби пальці приросли до екрану, а світ існує тільки в проміжках між «ало» і «не клади».

Здається, всі ці розмови, всі ці «wow» і напівусмішки - просто спосіб переконати себе, що любов вміє жити на повторі. Що якщо доля вирішить все переплутати, ви все одно додзвонитеся один до одного. Навіть з різних життів.