Incomprehensible

На дорозі, де сосни тягнуться в небо тонкими стрілами, життя раптом стає м'яким, як цукрова вата під дощем. Все не за планом - літак відлетів, час розтягнувся, і в цій щілині між пунктом А і пунктом Б з'являється рідкісна розкіш: бути. Без розкладу, без маски, без тривожного «треба». Просто їхати, ловити радіошум, нюхати мокрі квіти і розуміти, що дорослішання - не покарання, а процес перетворення на когось м'якшого, чеснішого, майже прозорого.

Срібло у волоссі, старі листи в рюкзаку, плюшевий ведмедик з облеглою мордою - все це не ознаки втрати, а сліди живого руху. Краса тут не в фільтрах і не у вічній молодості, а у свободі танцювати босоніж, коли ніхто не бачить, і дозволяти вітру укладати волосся, як йому заманеться. Нехай все буде трохи дивним, неотесаним, незрозумілим - адже саме в цьому і є справжня, безсоромна гармонія.