Murder Mystery

Пісня тягнеться, як розпечене повітря над асфальтом: одне слово перетворюється на мантру, повторення - на гіпноз. Здається, ніби діалог застряг на одному питанні, і тепер він розростається луною, то тихою, то пронизливою, поки не захоплює весь простір.

Є в цьому і відчай, і вперте бажання докричатися, навіть якщо відповідь так і не пролунає. Біт гуде, ніби серцебиття, а слова дробляться, розпливаються, залишаючи слухача в відчутті дивної напівсонної петлі. І в цій петлі немає нудьги - тільки наростаюче відчуття, що всередині простого «чому» ховається цілий всесвіт недомовленості.