Changeling

Є історії, які звучать як стара казка, тільки без щасливого фіналу. Начебто поруч - людина-загадка: з трояндами на щоках, з вічною дивністю в очах, з якоюсь чужою, нелюдською свободою. І спочатку все це тягне до себе, ніби магія. А потім виявляється, що магія вміє кусатися.

Музика тримається на цьому крихкому балансі: спогад і туга, визнання і спроба відпустити. «Ми були не тими, ким думали» - звучить як рефрен, який можна повторювати скільки завгодно, але легше від цього не стане. І все одно є м'якість - не помста, а спокійне спостереження за тим, як чуже життя проходить повз, вже без спроби втрутитися. Начебто біль залишився, але тепер він звучить як дивна колискова для двох колись наївних мрійників.