Josephine

Пульсуючий ритм, ніби розігріте до червоного повітря, в якому слова розчиняються швидше, ніж встигаєш їх вловити. Монотонні «heat-heat» накочуються хвилями, перетворюючись на щось середнє між заклинанням і мантрою для танцполу. Тут немає поспіху пояснити або довести - тільки повтор, тільки жар, який піднімається в грудях і тримає до останньої секунди.

І раптом миготять уривки - «baby», «New York», «I want to get you somewhere» - такі, як випадкові спалахи неонових вивісок у ночі. Здається, все це вже десь чулося, але саме в цьому і кайф: в простоті, в гіпнотичному повторі, в відчутті, що музика сама тебе заколисує, як довга дорога в таксі по місту, яке ніколи не спить.