Elavoko

Звучить як молитва і клятва одночасно: голос м'який, але за ним відчувається сталь. Слова про бруд, втому, стримані сльози – і все ж у них немає поразки, тільки наполеглива рішучість рухатися далі, навіть якщо доведеться повзти.

Музика тече, як річка, в якій можна потонути, але героїня вибирає плисти – до світла, до кохання, до того, що робить її цілою. Приспів з африканськими ритмами перетворює особистий біль на ритуал сили: повторюючи «Nga Bili», ніби заклинання, вона створює свій власний марш вперед. Це не балада про страждання, а гімн тому, що любов і віра можуть тягнути за руку навіть через найважчі води.