Çaban Boşa

Іноді кохання схоже на боротьбу з тінню - начебто близько, але удар все одно в порожнечу. Все було майже ідеально: руки сплелися, сміх в унісон, повітря з відтінком щастя. А потім ніби хтось світло вимкнув. І залишається тільки прошепотіти «Uґraşma» - не витрачайте сили, не копайтеся в тому, що неможливо відродити.

Це історія про те, як красиво руйнується те, у що вірили до останнього. Про порожнє ліжко, незавершені плани і біль, який не вимагає уваги - живе тепер всередині, як фон. Все вже сказано, всі «якщо» перегоріли. Залишається тільки визнати, що інколи зусилля справді марні, і ось тут криється дивна, доросла свобода.