MÜCADELE

Нічна вулиця ніби написана гострим олівцем: ритм б'є, як кроки по мокрому асфальту, а слова - короткі, як черги, в яких більше крику, ніж сенсу. Тут і віра, і сім'я поруч з холодним хромом 9mm, євро на столі і гонка від Трабзона до Стамбула - суміш вуличного реалізму і чергового пафосу, який і смішить, і лякає одночасно. Вся ця жорстка поезія тримається на простому кодексі: честь, помста, обережність - і той самий сумбурний гумор, який виживає серед розборок.

Всередині грубуватої посмішки - тепла прихильність до своїх: мами, братів, старих звичок. Здається, ніби сусід по двору шепоче на вухо: «тримай позицію, але не забувай про людей», - і робить це з ледь помітною посмішкою. Слухати - означає прокотитися містом, де кожен рядок пахне тютюном, валютою і чортовою рішучістю, а іронія рятує від занадто серйозних висновків.