Rico

Музика відразу пахне танцполом - липким від коктейлів, але повним вогню. Там, де слова вже не потрібні, а погляди працюють краще за будь-які договори. Трохи нахабства, дрібка зухвалості і море руху - і ось вже вечір перетворюється на нескінченне «ще раз».

У ритмі багато солодкості, але вона не нудотна, а така, від якої крутиться голова, як від занадто міцного мохіто. Все звучить ніби гра: хто кого обведе на повороті, хто довше витримає цей темп. Але фінал завжди один - все одно здатися музиці і дозволити їй понести вище хмар.

Пісня не робить вигляд, що обіцяє щось велике. Вона просто шепоче: «давай танцювати, поки ноги тримають». І, чесно кажучи, більшого в такі ночі і не потрібно.