Hole

Гучне слово, що повторюється як мантра, ніби гарячий пульс біля скроні після бігу. Все обертається навколо одного почуття - спека, яка то обпалює, то піднімає на поверхню. Немов майбутнє затягує за шкірку в двадцять перше століття, а тіло чинить опір, плутаючись у власній енергії.

Є щось первісне в цьому ритмі: він не розповідає історію, а створює стан. Як стояти під прожекторами, коли здається, що світло пропікає наскрізь, і залишається тільки зробити крок вперед - в темп, в шум, в цю саму спеку, яку вже неможливо скинути.