Опис
Іноді пам'ять поводиться як вперта тінь: не відпускає, навіть коли все інше давно розчинилося. Тут немає драматичних заяв, тільки тихе визнання - відпустити привид минулого страшніше, ніж жити поруч з ним. Тому що він вже став звичним, майже рідним.
Музика звучить як нескінченне відлуння: повторювані рядки, ніби кроки в порожньому коридорі. І в цій зацикленості є особлива чесність - коли будь-яке «вперед» неминуче повертає назад, до того самого образу, який ніяк не вивітрити.
Текст і переклад
Текст цієї пісні ще не додано.