Şașkın

З перших секунд все звучить як дивна вечірка на стику світів: чи то фольклорний обряд, чи то експеримент на кухні у друзів, де хтось знайшов бубон, інший - синтезатор, а третій просто сміється в такт. Сміх, вигуки і музика переплітаються так, ніби сама пісня не вирішує, бути їй серйозною молитвою чи веселою пародією.

У цьому хаосі є своя принадність - немов старий двір, де діти бігають босоніж, дорослі шумлять за столом, а сусід раптово підтягує свою мелодію на гармошці. Виходить яскрава суміш: трохи дика, трохи безглузда, але така жива, що починаєш вірити - музика не обов'язково має бути «правильною», щоб дарувати відчуття свята.