Опис
Гладкий, блискучий і трохи божевільний монолог мегаломанії з посмішкою на червоних губах. Тут не шукають кохання, не чекають схвалення - тільки прожигають сцену поглядом і роблять з гордині мистецтво. Все звучить як впевнений крок по подіуму, де навіть падіння заздалегідь поставлено режисером. Сарказм і самоіронія йдуть рука об руку, а під ногами - уламки чужих очікувань. Світ може шуміти скільки завгодно, але ця героїня знає: говорити голосніше - марно, коли сила вже в голосі.
Текст і переклад
Текст цієї пісні ще не додано.