Americano

Хрускіт асфальту під колесами та пара від гарячого американо — все в цьому ритмі пахне швидкістю та самовпевненістю. День крутиться, як автомат із жетонами: вставив – отримав, не вставив – залишився ні з чим. Тут не вірять у долю, тільки в лічильник на панелі та дзвін монет у бардачку. Брутальність ллється густо, майже прилипає до пальців. Між лайкою та бравадою прослизає щось на зразок чесності, дивне зізнання у страху перед бідністю, а не перед світом. Весь понт тримається на тому, щоб не дати їй знову підповзти ближче. Кожен куплет як рев мотора перед стартом. Усе на межі: любов купується, гордість демонструється, життя ніби угода із самим собою на короткий термін. І тільки кава вранці нагадує, що вчорашній день дійсно був, а завтрашній поки що під питанням.