Школа не нужна

Пульс такий, ніби шкільний коридор перетворився на нічний клуб: паупаупаупау, крик, ліхтарики і чужі правила, які зручно кидати через плече. Тут ідеологія в рваних джинсах - ненависть до тривожних стін, презирство до випускних і офісів, хвастощі, від яких пахне дешевим шардоне і сигаретою прямо на уроці. Все голосно, зухвало і трохи смішно - ніби безстрашність видана в оренду на одну ніч.

Всередині цієї бравади ховається театральна меланхолія: слова про кров, про терміни і «не стане дорослим» звучать не як план, а як похмура декорація для шоу. Лунає сміх, літають фотки, розрізається сенс - і виходить іскрава злість з підлітковою поезією саморуйнування, в якій більше пафосу, ніж просування до фіналу.