Atlantis

Спочатку вмикається сирена - і відразу стає зрозуміло: нічого хорошого чекати не варто. Голос, без емоцій оголошує про самознищення, ніби у фільмі категорії «катастрофа», де глядачі знають: герої не встигнуть вийти сухими з вогню. Далі все перетворюється на шалений ритм, як серце в момент паніки: «heat, heat, heat» повторюється, ніби сама спека міста пульсує в скронях.

І в цьому дивне задоволення: апокаліпсис перетворюється на танцювальний трек. Монстри захопили вулиці, але стопи самі відбивають ритм, а голос з динаміків вже не здається загрозливим, а скоріше підбадьорюючим. Виходить суміш хоррора і дискотеки, де евакуація більше нагадує вечірку на останніх хвилинах світла.