Забирай свої речі

Кімната ніби взяла паузу - м'який кіт на пледі, ще тепла чашка на столі і тонка павутина дротів, які тепер здаються важливішими за драматичні зізнання. Чужі речі виглядають недоречно, як старі записи в чужому щоденнику; від них залишається тільки порожній звук і холодна чашка з молоком - метафора, яка не вимагає відповіді. Нічна рутина - трохи сигаретного диму вранці, склянка води на приліжковій тумбі, тиха хода до зірок - перетворює розставання на набір дрібних, майже затишних ритуалів.

Гітара знову на колінах, і замість трауру виходить тиха, іронічна драма - пісня про те, що жити можна простіше: гуляти, посміхатися перехожим, не застрягати в поясненнях. Друзі слухають, чуючи не сльози, а спокійну впевненість: дім - як сцена, світ - настільки чудовий, що його можна завжди подивитися з нового боку. Вся ця легкість - не втеча, а акуратно зібрана валіза нової звички, де місце нарешті тільки для того, що зігріває.