Асфальт

Зв'язок знову десь зник - чи то в телефоні, чи то між серцями. У стрічці порожні скроли, у дворі весна, а всередині - повний нуль. Асфальт блищить від дощу, як очі після безсонної ночі, і здається, ніби місто саме підспівує цьому розбитому танцю. Слова плутаються, дзвінки висять глухо, але все одно тягне в той бік, де могла б бути відповідь. Трохи драми, трохи недомовленості - і вічне бажання ще раз натиснути «повторити».

Продюсер Артур Аствацатрян