pogo

Тут блиск дорогоцінних каменів сусідить з тінню вулиць, а сотні тисяч на одяг і ланцюги звучать не як хвастощі, а як броня від минулого. Ритм тисне, ніби гул мотора вночі, і в цьому гудінні чутно і втому, і азарт - падати не можна, занадто дорого коштувало підняття.

Пафос у рядках - з присмаком іронії, ніби й сам герой розуміє: гроші, камери, танці - всього лише декорації, а справжня ставка зроблена на витривалість і команду, що тримає за спиною. Начебто про блиск, а насправді про те, як не дозволити собі повернутися туди, де було «broke as hell».