sweet coraline

Зустріч під дощем, порятунок з таксі, і відразу - ніби сцена з фільму, тільки героїня груба, заплутана і занадто яскрава, щоб пройти повз. Тут і сміх крізь злість, і сп'яніння, в якому світ розпадається на кілька версій одного «я». Все звучить як гра на межі - ниточка тримає, але ось-ось порветься. І в цьому дивному танці образ і закоханості залишається відчуття: ніч галаслива, черевики мокрі, а всередині вже зріє прощання, яке хочеться вимовити з посмішкою.