She Is My Drug

Любов тут звучить як гроза після задушливого дня: спочатку легкий струм по шкірі, потім хльосткий дощ, який неможливо зупинити. Кожне «rain» ніби крапля по скроні, кожен рядок - удар по серцю, яке то залипає в солодкій кодеїновій млості, то рветься назовні від болю і надриву.

У цьому потоці - і ніжність, і залежність, і питання, чи витримає взагалі хтось таку бурю почуттів. Музика коливається між кайфом і надломом, як мокрий асфальт, по якому одночасно хочеться бігти і падати обличчям в дощ.