Голосом улиц

Груба ніжність - саме так звучить ця історія. З одного боку - кулі, натовп, ризик на кожному кроці. З іншого - тепле «мамо, лягай спати», ніби за всією бравадою ховається звичайний хлопчачий страх за тих, хто чекає вдома. Тут вулиця говорить вголос: про рани, сіль на них, про юність, яка зовсім не збіглася з мріями. Але в цих рядках немає жалю до себе - тільки вперте «я повернуся». Музика стає щитом: різкою, прямою, але з проблиском тієї самої правди, що чутна тільки в голосі вулиць.