Chateau Blues

Трек звучить як дивний сон, де час застряг і ніяк не вирішить - пролетіти миттю чи розтягнутися вічністю. Начебто є світло, але поруч завжди тінь, ніби картинка недомовлена і всередині неї ховається той самий «evil eye» - погляд, від якого і мурашки, і цікавість.

Музика то тягне вглиб, то підкидає, обіцяючи дорогу кудись «вниз по драйву», де можна і заснути, і стрибнути у воду, і загубитися у власних думках.

Відчуття легкої тривоги змішується з теплом, і від цього виникає парадоксальний стан: і самотньо, і затишно одночасно. Ніби вечір, коли все вже сказано, але мовчати хочеться ще більше.